Кафедра Студенту Вступнику Наука Новини Контакти
КАФЕДРА ЕЛЕКТРИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ

Державний вищий навчальний заклад Міністерства освіти і науки України «Донецький національний технічний університет»,

Факультет комп’ютерно-інтегрованих технологій, автоматизації, електроінженерії та радіоелектроніки,

Кафедра електричної інженерії: м. Покровськ, пл. Шибанкова, 2, кабінет 2110.

Розробник: Колларов О. Ю.

UA

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА (КОНТРОЛЬНА РОБОТА)


Важливою формою організації навчання є індивідуальна робота. Вона має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

Індивідуальну роботу виконують студенти самостійно під керівництвом викладачів.

Мета індивідуальної роботи - самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

Зміст індивідуальної роботи - це завершена теоретична або практична праця в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.


КУРСОВИЙ ПРОЕКТ (РОБОТА)


Курсова робота - один із видів наукової роботи. Виконання курсової роботи має за мету дати студентам навички проведення наукового дослідження, розвинути у них уміння творчої самостійної роботи, оволодіння загальнонауковими і спеціальними методами сучасних наукових досліджень, поглибленим вивченням будь-якого питання, теми навчальної дисципліни. Курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов´язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Керівництво здійснюється, як правило, найбільш кваліфікованими викладачами кафедри.

Курсова робота допомагає студентові системно показати теоретичні знання з вивченої дисципліни, оволодіти первинними навичками дослідної роботи, збирати дані, аналізувати, творчо осмислювати, формулювати висновки, пропозиції та рекомендації з предмету дослідження. Виконуючи курсову роботу студент повинен продемонструвати знання і вміння правильно організувати дослідну роботу, оформити її результати і показати готовність до виконання підсумкової роботи з фаху. Виконання курсової роботи повинне сприяти поглибленому засвоєнню лекційного курсу і отриманню навичок у галузі вирішення практичних завдань. Це потребує від студента не тільки знань загальної і спеціальної літератури з теми, а й умінь проводити математичні, експертні та інші дослідження, пов´язувати питання теорії з практикою, робити узагальнення, формувати висновки та пропозиції.

На якість курсової роботи суттєво впливає вміле використання практичного матеріалу. Курсова робота повинна бути логічно побудованою й мати характер цілісного й завершеного самостійного дослідження.


КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА


– випускна (дипломна) кваліфікаційна робота, яка є підсумковим етапом навчання відповідного ступеня вищої освіти, на якому студент виконує самостійну роботу. У більшості випадків бакалаврська робота є поглибленою розробкою теми курсової роботи студента-випускника. Нею передбачено систематизацію, закріплення, розширення теоретичних знань і практичних умінь зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, виробничих та інших завдань. Успішний захист роботи є підставою для присвоєння випускнику екзаменаційною комісією (ЕК) відповідної кваліфікації.

Основними завданнями виконання дипломної роботи є:

1. закріплення та поглиблення теоретичних знань та набуття умінь самостійного вирішення конкретних завдань;

2. набуття умінь самостійного аналітичного опрацювання та обґрунтування конкретних проблем;

3. розвиток умінь студента самостійно систематизувати та аналізувати літературу з теми, оволодіння методикою досліджень узагальнень та логічного викладу матеріалу.

В дипломній роботі студент повинен:

1. показати міцні теоретичні знання з обраної теми та вміння проблемно їх застосовувати;

2. обґрунтувати актуальність теми, відповідність її сучасному стану розвитку науки, практичним завданням галузі;

3. уміти критично аналізувати монографічні та періодичні видання з теми, узагальнювати матеріали, робити висновки і пропозиції;

4. дати характеристику історії досліджуваної проблеми;

5. показати уміння та навички в проведенні експерименту, аналізу і розрахунків, володіння сучасною обчислювальною технікою;

6. уміти узагальнювати результати, застосовувати сучасні методи оцінки ефективності запропонованих заходів, лаконічно формулювати висновки і аргументації, обґрунтувати практичні рекомендації.

Загальними вимогами до бакалаврської роботи є:

1. цільова спрямованість;

2. чітка побудова;

3. логічна послідовність викладу матеріалу;

4. глибина дослідження і повнота висвітлення питань;

5. переконливість аргументацій;

6. стислість і точність формулювань;

7. конкретність викладу результатів роботи;

8. доказовість висновків і обґрунтованість рекомендацій;

9. грамотне оформлення.


КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА


завершує навчальну та наукову підготовку студента-магістранта в університеті. Дипломна робота магістра є одним із видів самостійної роботи студента та є оригінальним, завершеним науковим дослідженням у певній галузі знань, має внутрішню єдність та містить сукупність результатів, положень, що пропонуються для публічного захисту.

Робота магістра виконується відповідно до вимог щодо наукових досліджень і має засвідчити професійну зрілість випускника, виявити його спеціальну та загальнонаукову підготовку, вміння застосовувати здобуті в університеті знання для розв’язання науково-практичних завдань, здатність до проведення досліджень, систематизації та свідомого засвоєння знань, наявність у її автора навичок наукової роботи.

Керівником дипломної роботи магістра є досвідчений викладач кафедри, котрий має науковий ступінь доктора або кандидата наук, вчене звання та здійснює наукові дослідження відповідного напряму.


Науковий керівник дипломної роботи магістра:

1. надає допомогу студенту у виборі теми роботи, складанні її розгорнутого плану;

2. організує і керує науково-дослідною роботою студента;

3. керує підготовкою кваліфікаційної роботи магістра;

4. дає відгук на магістерську роботу і характеристику професійних та особистих (аналітичних, дослідницьких, світоглядних та інших) якостей студента;

5. сприяє підвищенню загальної культури студента.


Кваліфікаційна робота магістра є закінченим науковим дослідженням, вона повинна мати внутрішню єдність та свідчити про підготовленість автора до виконання самостійної наукової або творчої професійної роботи з використанням теоретичних знань і практичних навичок.


Кваліфікаційна робота магістра є важливим підсумком магістерської підготовки, у зв’язку з чим зміст роботи та рівень її захисту враховуються як один з основних критеріїв для оцінки якості реалізації відповідної освітньо-професійної програми. Вона повинна продемонструвати вміння автора стисло, логічно, аргументовано і стилістично грамотно викладати матеріал.


Дипломна робота магістра виконується на основі поглибленого вивчення спеціальної вітчизняної та зарубіжної літератури, передового досвіду з обраної теми, а також результатів власних досліджень реального об’єкта з метою вирішення визначених професійних завдань.


Зміст роботи можуть становити результати теоретичних та експериментальних досліджень, розробка нових методів і методичних підходів.


Метою написання дипломної роботи магістра є:

1. систематизація, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань студента, їх застосування при вирішенні конкретних наукових, науково-дослідних і професійних завдань;

2. розвиток навичок самостійної наукової роботи, оволодіння методикою теоретичної, експериментальної та науково-пошукової діяльності, проведення самостійного дослідження (експерименту) при вирішенні наукових проблем;

3. діагностика рівня підготовленості студента до практичної професійної або науково-дослідної діяльності;

4. набуття досвіду аналізу результатів досліджень, що були отримані, формулювання висновків і положень;

5. набуття навичок написання і оформлення наукової праці та отримання досвіду її публічного захисту.


У процесі підготовки і захисту дипломної роботи магістра студент повинен продемонструвати:

1. здатність творчо мислити;

2. уміння проводити бібліографічну роботу із залученням сучасних інформаційних технологій;

3. здатність формулювати мету дослідження;

4. уміння складати техніко-економічне обґрунтування проведення дослідження;

5. володіння методами і методиками досліджень, які використовувались у процесі роботи;

6. здатність до наукового аналізу отриманих результатів, розробки висновків і положень, уміння аргументовано їх захищати;

7. уміння оцінити можливості використання отриманих результатів у науковій та практичній діяльності;

8. володіння сучасними інформаційними технологіями для здійснення досліджень та оформлення наукової роботи.


Дипломна робота магістра є індивідуальною та виконується кожним студентом одноосібно.


До захисту допускаються тільки ті дипломні роботи магістра, за результатами яких студент має 2 опублікованих статті у наукових журналах чи збірниках або тези виступів на міжнародних і всеукраїнських конференціях (публікації можуть бути одноосібними або підготовленими разом з науковим керівником).


Курсові та дипломні роботи мають бути написані державною мовою. У роботах не повинно бути переписаних з підручників положень і формулювань, а допускаються лише посилання на них. Заборонено також вміщувати ксерокопії, чи іншим способом виготовлені копії малюнків, графіків, таблиць тощо (такі копії мають вміщуватися тільки у додатках).


До захисту дипломних робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану, пройшли і захистили переддипломну практику, подали в установлений термін дипломну роботу і позитивні відгуки на неї.


Оцінювання письмової роботи відбувається у вигляді відкритого захисту тез роботи перед фаховою комісією.


Студент отримує на кафедрі календарний план підготовки роботи, згідно з яким готує матеріали та отримує відмітки в наукового керівника про виконання окремих етапів курсової роботи/дипломної роботи бакалавра, магістра.


При порушені термінів календарного плану керівник курсової чи кваліфікаційної роботи

 може винести, на розгляд засідання кафедри,питання допуску до захисту такої роботи!!!


Етапи наукового дослідження


У сучасній методології прийнято виділяти такі етапи наукового дослідження:

1. Вибір теми і формулювання дослідницького завдання (підготовчий етап).

2. Пошук джерел та літератури, опрацювання матеріалів (інформаційний етап):

а. з'ясування об'єкта, предмета дослідження, визначення мети та завдань;

b. складання робочої картотеки літератури;

c. вивчення та конспектування літератури;

d. складання попереднього плану роботи, узгодження його з керівником.

3. Встановлення фактів, їхня верифікація (етап реконструкції).

4. Інтерпретація фактів, встановлення зв’язків між подіями і явищами (аналітичний етап).

5. Написання тексту роботи (наративний етап).

6. Формування висновків та рекомендацій.

7. Подання чорнового варіанту роботи науковому керівникові.

8. Усунення зауважень, доопрацювання роботи.

9. Чистове оформлення роботи.

10. Захист роботи.


Підготовчий етап.

Обираючи тему, варто враховувати й деякі універсальні правила: тема повинна бути достатньо вузькою, щоб була можливість розглянути її більш чи менш повно у межах роботи відносно невеликого обсягу. Однак вона повинна бути водночас і достатньо важливою, вартою уваги дослідника. Матеріали для дослідження теми повинні бути доступними в бібліотеці. Вибирати теми варто в межах власної компетенції. Слід пам’ятати, що теми не є рівнозначними за складністю опрацювання. Є теми прості у виконанні, а є такі, що потребують кропіткої дослідницької праці. Є теми всебічно досліджені, але є й такі, дослідження яких потребуватиме значних зусиль і тривалого часу.


Тема наукової роботи є ширшим поняттям, порівняно з дослідницьким завданням (можна сказати, що вони співвідносяться як об’єкт та предмет дослідження). Якщо тема роботи окреслює певний феномен чи сюжет, на який спрямована увага студента, то дослідницьке завдання повинно максимально точно передати дослідницький задум, який автор намагається втілити у межах своєї праці.


Дослідницьке завдання може містити наступні структурні елементи:

1. запитання;

2. проблема;

3. Гіпотеза.


Після обрання й осмислення теми здійснюється аналіз стану розробки визначеної проблеми сучасною наукою.


Інформаційний етап.

Цей етап передбачає пошук необхідної літератури у бібліотеках і архівах та її опрацювання. Фрагменти документів та наукової літератури, які студент згодом планує використати у тексті роботи, зберігаються у вигляді нотаток. Нотатки виконують на окремих картках, намагаючись дотримуватися принципу «один сюжет – один аркуш». Ще більше зусиль і часу варто інвестувати у зберігання бібліографічної інформації. До бібліографічної картки (зазвичай вона менша і виготовляється із цупкого паперу або картону) вносять відомості про автора, повну назву видання, типографську інформацію, а також локалізацію книги – бібліотеку чи приватну збірку в якій вона зберігається. Остання інформація виявиться дуже важливою, якщо виникне необхідність повторно звернутися до певних джерел, наприклад, щоб уточнити цитату (можна використовувати і електронне накопичення інформації).


Аналіз зібраного матеріалу передбачає його сортування і критичну оцінку. Важливо дотримуватися певної техніки такого дослідження, яка дозволяє досягнути економії часу та зусиль. Передусім потрібно встановити наукову вартість кожної окремої позиції зібраної літератури (не лише «універсальну», а швидше вартість щодо конкретної теми та завдань роботи). Ця вартість визначає і порядок аналізу цієї літератури. Одночасно, слід мати на увазі що новіші праці, як правило, є повнішими і точнішими.


Вивчення літератури потрібно починати з праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень. Читання наукової праці обов’язково супроводжується записами, що дає змогу краще запам’ятати зміст прочитаного та зрозуміти сутність праці, що вивчається. Найкоротшою формою запису прочитаного є план – послідовний перелік питань, які розглядаються в науковій праці. Інша форма запису – анотація, яка являє собою стислий виклад змісту наукової праці. На анотацію схоже резюме. Складнішою і досконалішою формою записів є тези. Найдосконалішою формою записів є конспект.


Окремо слід відзначити випадки, коли студентське дослідження присвячене поглядам або вченню якогось автора на основі вивчення відповідних документів. Якщо це так, то аналізуючи матеріал, потрібно ділити його на наступні три групи:

1. Джерела, тобто праці основного персонажа вашої роботи, його сучасників, біографічні документи, і т. п.; офіційні документи.

2. Дослідження, тобто праці написані на цю тему на основі джерел.

3. Допоміжна література (словники, довідники, енциклопедії).


Використання джерел. Звернення до праць інших авторів є абсолютно універсальною практикою. Таким чином можна продемонструвати, що нашу думку поділяють відомі та авторитетні дослідники. Можна використати працю відомого автора як приклад – такий підхід є особливо продуктивним, коли порівнюємо дві і більше позиції. Звернення до думок, фактів, сюжетів, викладених у працях попередників, дозволяє помістити наукову роботу у контекст певної наукової дискусії, пов’язати її із ширшими темами і сюжетами. Нарешті, таким чином ми можемо покритикувати тих авторів, з поглядами яких не погоджуємося. Використовувати праці інших авторів можна шляхом цитування, перефразовування, або узагальнення.


При виконанні дослівних виписок, які пізніше в тексті можуть стати цитатами, потрібно бути особливо обережними. Переписувати потрібно дослівно, включно з помилками і знаками пунктуації. До дослівного цитування необхідно вдаватись тільки тоді, коли мова джерела є своєрідною, живою, провокативною, або тоді, коли дослівна передача тексту є історично важливою. Цитування варто звести до мінімуму і вдаватися до нього лише тоді, коли воно справді необхідне.


Формальні правила цитування:

1. Цитата повинна бути дослівною.

2. Цитата не повинна бути надто довгою.

3. Цитата повинна подаватися у лапках і супроводжуватися посиланням на джерело.

4. Вилучення певних частин, яке дозволяє уникнути довгого цитування, позначається трикрапкою.

5. Пояснення, які розривають текст цитати, подаються у квадратних дужках.

6. Цитати, які є незавершеним реченням, граматично узгоджуються із авторським текстом.


Перефразовування, переказування, як правило, становить матеріал для більшої частини тексту наукової роботи. Це означає, що вже на етапі нотаток студент починає писати текст своєї праці. У цьому випадку він намагається передати думку автора якнайближче до оригіналу, але використовуючи власну лексику. Вдаючись до цього способу необхідно також визнати авторство ідеї за допомогою посилань на джерела. Кроки, які дозволяють адекватно передати думки чужого тексту і при цьому уникнути плагіату є наступними:

1. виділити основні ідеї;

2. змінити структуру речень;

3. використовувати синоніми або слова з подібним значенням, змінювати форми слів.

Узагальнення дозволяє одним реченням передати зміст цілого розділу або цілої авторської праці.


Нагадаємо, що перефразовуючи, узагальнюючи чи цитуючи праці інших авторів, ми передусім маємо на меті висловити власну позицію. Найголовніше, що при цьому слід пам’ятати – наша праця повинна бути передусім нашою працею, написаною нашими словами. Таким чином, ми використовуємо чужі тексти для того, щоб підтвердити власну думку, проілюструвати нашу позицію, протиставити її думці авторитетів чи продемонструвати слабкість аргументації опонентів. Слід постійно стежити за тим, щоб наша думка не змішувалась у тексті із цитованою. Дослівне запозичення чужого тексту, яке не супроводжується посиланням на джерело, називається плагіатом і суворо карається у науковому середовищі. Робота, автор якої допустився плагіату, знімається з розгляду незалежно від стадії підготовки без права її повторного захисту.


Аналіз джерел і літератури.

Критичний аналіз тексту передбачає дві основні процедури – структурний аналіз та оцінювання аргументів. У процесі структурного аналізу ми даємо відповіді на наступні запитання:

1. Які основні висновки (твердження) пропонує автор? Останні можуть бути висловлені прямо або непрямо, можуть виступати у формі рекомендацій, визначень, фактичних тверджень і т. д.

2. Які основні докази використав автор щоб довести свою тезу, яка структура цих доказів?


Оцінювання аргументів також передбачає пошук відповідей на кілька запитань:

1. Чи є докази переконливими?

2. Чи докази підтримують авторські твердження?

3. Чи існують інші міркування, що могли б підтримати або заперечити твердження автора?

4. Яке загальне враження постає від аргументації?


Після того, як потрібний матеріал зібрано і систематизовано, складається детальний план роботи та «Список використаних джерел та літератури». «Список використаних джерел та літератури» слід розміщувати в алфавітному порядку за прізвищем першого автора або назвою джерела. Необхідно також зробити систематизацію джерел.


Етап реконструкції.

Цей етап передбачає встановлення фактів. Щоб текст не був лише набором суб’єктивних думок, слід потурбуватися про достовірність фактів. Факти – каркас будь-якого дослідження і тому перевірка їхньої істинності (верифікація) невіддільна від роботи із довідковим апаратом. Перевірка достовірності інформації, яку зустрічаємо у джерелах, може вимагати різних розумових операцій. Часом найефективнішими кроками можуть бути звернення до довідкової літератури чи порівняльний аналіз відомостей, які містяться у різних документах. Важливо також вирішити, чи твердження походить із надійного джерела. Тому варто звернути увагу на репутацію джерела інформації, а також на компетентність її автора. Додатково звертаємо увагу на те, первинним чи вторинним є джерело, на яке посилається автор. Корисно також знати, які суб'єктивні мотиви могли впливати на висновки автора (релігійні та політичні переконання, особисті та історичні обставини).


Пояснювальний або аналітичний етап.

На цьому етапі створюється власне наукове знання. Якщо попередні етапи були присвячені переважно роботі з емпіричним (фактичним, дослідним) матеріалом, то цей передбачає ряд логічних операцій, спрямованих на його опис, аналіз, пошук зв’язків і залежностей між подіями і явищами. Дослідник намагається осмислити і порівняти наявні в його розпорядженні факти, можливі трактування цих фактів, відстежити тенденції і закономірності. На цьому етапі студент найповніше реалізує своє право на власне розуміння феномену чи сюжету, які є темою наукової роботи. Таке пояснення передбачає застосування певної ідеї, теорії, так званих «позаджерельних» (тобто теоретичних) знань.


Наративний етап. Написання тексту роботи.

Курсова та дипломні роботи складається з таких частин:

1. Титульний аркуш.

2. Реферат.

3. Зміст.

4. Вступ.

5. Основна частина (поділяється на кілька розділів, за необхідності, - підрозділів).

6. Висновки.

7. Список використаних джерел та літератури.

8. Додатки.


Орієнтовний обсяг основного тексту роботи залежить від її виду (для бакалаврської роботи - 60 сторінок, для магістерської – 80 сторінок, для курсового проекту (роботи) - 30 сторінок, для індивідуальної роботи - 10 сторінок). До цього обсягу не включають титульний аркуш, реферат, зміст, список використаних джерел та літератури, додатки. Також із загального обсягу тексту роботи виключають сторінки, які містять таблиці та рисунки, що займають площу цілого аркуша. Після завершення дипломної роботи студент складає реферат до роботи, який стисло відображає головні аспекти роботи.


Опис результатів дослідження завжди є вибірковим. Одним із перших кроків у написанні тексту наукової роботи є укладання плану, яке передбачає поділ цілості на менші, але логічно між собою пов’язані частини. Залежно від теми, характеру фактичного матеріалу, методів, які використовувалися, дослідники найчастіше вдаються до хронологічного (такого, що розглядає явище у його розвитку в часі), предметного (тематичного) принципу укладання такого плану, або поєднують їх у формі предметно-хронологічного підходу. Обидва мають свої переваги і недоліки. Хронологічний підхід змішує важливе і неважливе, не відрізняє одноразових подій від подій «знакових». Суто хронологічний підхід до формування плану може зробити текст нудним і нечитабельним. Як методологічний підхід, що наслідує порядок подій, він вважається застарілим. На перший погляд, предметний спосіб виглядає набагато зручнішим, оскільки дозволяє проаналізувати явище в цілому, а також розглянути окремі його прояви. Але суто предметний порядок позбавляє текст єдності. Адже будь-які події відбувалися в часі, а отже не можна цілком виключити хронологію з тексту.


Незалежно від обраного принципу побудови, вдалий план наукової праці повинен відповідати кільком універсальним вимогам:

1. теми кожного розділу однакові за важливістю, а самі розділи – приблизно однакові за обсягом;

2. охоплювати весь матеріал, що відноситься до теми, але не включати нічого зайвого;

3. теми і зміст окремих розділів не повинні «накладатися»;

4. жоден із пунктів плану не може повторювати назви роботи.


Вступ до роботи та його композиція. Завдання вступної частини – зорієнтувати читача у тематиці праці, представити тему роботи і дослідницьке завдання, пояснити, чим важливе або цікаве є звернення до конкретної теми, а також змалювати ширший історичний, суспільний чи інтелектуальний контекст, до якого належить явище що розглядається. Обов’язково потрібно подати лаконічний огляд літератури, на яку опирався автор наукової роботи. Дуже бажано у вступі описати методи, які використовувалися у процесі роботи над темою, а також пояснити принципи структурної побудови праці. Вступ до наукової роботи обов’язково повинен представити читачеві головну думку праці, той основний висновок, або висновки, до яких прийшов автор у процесі роботи і які він обґрунтує та захистить в основній частині праці.


Основні складові вступу наукової роботи. Актуальність дослідження. Це обов’язкова вимога до будь-якої роботи (курсової, бакалаврської, магістерської), перший критерій, за яким здійснюється їх оцінка. Актуальність теми – це важливість, суттєве значення, відповідність теми дослідження сучасним потребам певної галузі науки та перспективам її розвитку, практичним завданням відповідної сфери діяльності. Висвітлення актуальності має бути стислим. Достатньо в межах однієї сторінки коротко викласти наступне:

1. сутність проблеми дослідження;

2. суттєве значення для подальшого розвитку відповідної галузі науки;

3. соціальну значущість проблеми дослідження;

4. доцільність роботи та її відмінність у порівнянні з уже відомими фактами розв’язання проблеми.


При обґрунтуванні актуальності проблеми зазначають стан її розробки. Для цього робиться стислий огляд літератури, виходячи з якого робиться висновок про необхідність подальшої розробки обраної теми. Важливою складовою актуальності є формулювання проблемної ситуації, виклад її сутності. Вона виникає тоді, коли напрацьовані знання вже є застарілими, а нові – ще недостатньо розвиненими.


Після формулювання наукової проблеми окреслюють мету і завдання дослідження. Мета дослідження має узгоджуватись з назвою роботи, об’єктом і предметом дослідження. Формулюючи мету не слід вживати термінів «дослідження», «вивчення», оскільки вони вказують на засіб для досягнення мети, а не на саму мету. Мета роботи реалізується через конкретні завдання. Завдання дослідження формулюються у формі переліку дій: «вивчити...», «проаналізувати...», «встановити…», «обґрунтувати…», «дослідити…» тощо. Формулювати завдання необхідно якомога конкретніше й докладніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів і параграфів роботи. Виходячи із мети і завдань автор повинен зробити висновки до своєї роботи.


Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться як загальне і часткове. Тобто предмет дослідження – це та частина об’єкта, яка безпосередньо вивчається.


Методи дослідження. У вступі також необхідно подати перелік методів дослідження, які були використані для досягнення поставленої мети. Важливим при написанні бакалаврських робіт є застосування сучасної методології, що полягає в наступному: при виконанні огляду теоретичних джерел, обґрунтуванні шляхів вдосконалення окремих аспектів об’єкта дослідження, студент повинен використовувати інформацію про найповніші досягнення в науці, техніці та технологіях, застосовувати математичне моделювання, в тому числі з використанням можливостей обчислювальної техніки тощо.


Огляд літератури за темою дослідження. Є обов’язковою частиною вступу. Сюди включають найбільш цінні, актуальні роботи. Матеріали огляду слід систематизувати за хронологією, за проблематикою тощо.


Структура роботи – останній елемент вступу наукової роботи. Він формулюється наступним чином: «Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. В І розділі роботи «Назва» аналізується... В ІІ розділі роботи «Назва» дається характеристика... В ІІІ розділі роботи «Назва» обумовлюється...».

Загальний обсяг…сторінок, з яких …. сторінок – основний текст.


Основна частина роботи. Завдання розділів основної частини – переконливо довести та проілюструвати головну думку автора. Основу тексту складають аргументи – тобто твердження, які супроводжуються логічними доказами або фактичними ілюстраціями. При цьому, для того щоб зробити текст більш читабельним та структурованим, намагаємось дотримуватися наступних правил:

1. Кожному основному аргументові присвячуємо мінімум 1 абзац.

2. Аргументи «проти» (погляди, протилежні до тих, яких дотримується автор) обов’язково повинні бути спростовані.

3. Кожен абзац повинен бути об’єднаний однією думкою і відзначатися змістовною та стилістичною єдністю.


У розділах роботи розкривається зміст теми, виконуються поставлені завдання. Як правило, наукова робота включає в себе 3-4 розділи.


Перший розділ присвячується теоретичним питанням теми:

1. висвітлюються фундаментальні положення науки в цій галузі знань;

2. викладається теоретичний огляд та аналіз досліджуваних питань;

3. аналізується концепція предмету дослідження тощо.


Другий розділ наукової роботи повинен відображати:

1. характеристику об’єкта дослідження та сучасний стан вирішення досліджуваної проблеми;

2. вплив різних чинників на досліджувані процеси, причини недоліків;

3. висновки щодо можливих заходів для нівелювання проблемних питань.


Третій розділ наукової роботи вирішує наступні завдання:

1. огляд напрямів вдосконалення предмету дослідження стосовно об’єкта вивчення;

2. оптимізація предмету дослідження або його елементів з використання математичних методів та моделей;

3. використання можливостей обчислювальної техніки для вдосконалення окремих аспектів дослідження;

Закінчуються розділи, як правило, короткими висновками (в магістерських роботах висновки по розділах ґрунтовні).


Висновки є нагодою озирнутися назад і ще раз підсумувати те, чого студент досягнув у своїй роботі. Іншими словами, якщо вступ упроваджує читача у тему, підсумок повинен підсумовувати. Тому не можна на цій стадії вводити нові факти, ідеї та аргументи! Висновок – це нагода наголосити на тому, що вже було сказано в основній частині роботи, а не сформулювати думку, яка відвідала автора надто пізно. Висновки обов’язково пов’язані з метою та завданнями дослідження.


ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ

 індивідуальних робіт, курсових проектів (робіт), кваліфікаційних робіт


Індивідуальні, курсові і дипломні роботи відносяться до звітів у сфері науки і техніки, а отже мають бути оформлені згідно ДСТУ 3008-2015 «Звіти у сфері науки і техніки».


Список використаних джерел та літератури, як правило відсутній в індивідуальних роботах, має відповідати ДСТУ 7.1-2006 «Бібліографічний опис».


ЗРАЗКИ ОФОРМЛЕННЯ:


1. Титульний аркуш індивідуальної роботи.

2. Титульний аркуш курсової роботи.

3. Титульний аркуш бакалаврської роботи.

4. Титульний аркуш магістерської роботи.


При оформленні бакалаврських та магістерських робіт допускається м'яка оправа. У цьому разі слід використовувати стандартну обкладинку кафедри:


1. Обкладинка курсової роботи.

2. Обкладинка бакалаврської роботи.

3. Обкладинка магістерської роботи.